«Буду всю цю фігню бюрократичну просто ліквідовувати» – міністр Михайло Федоров

Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров – наймолодший міністр України. Йому 28 років. Ще рік тому він був звичайним запорізьким підприємцем, займався маркетингом та розвивав свою власну діджитал-компанію. А потім у його житті з’явився Володимир Зеленський. Федоров був головним цифровим стратегом Зе!команди – спочатку курував діджитал-напрямок під час президентської кампанії Зеленського, потім вибудовував діджитал-стратегію для партії «Слуга народу» під час парламентських виборів.

У своїх попередніх інтерв’ю Михайло Федоров неодноразово стверджував, що ніколи не мав політичних амбіцій. Однак це не завадило йому стрімко увірватися в українську політику. На першому з’їзді партії «Слуга народу» Федорова включили у першу десятку списку. Ставши народним Зе!депутатом, Федоров у той же день склав мандат, бо отримав посаду міністра в уряді Олексія Гончарука. Буквально одразу міністр цифрової трансформації заявив про амбіційну мету – збудувати державу в смартфоні і впродовж п’яти наступних років усі державні послуги перевести в он-лайн.

Ми зустрілися з Федоровим за два дні до нового року в його кабінеті, що розташований в Будинку уряду, аби дізнатися, на якому етапі це «будівництво», та як відомство Федорова виглядає зсередини. Міністр зустрічає нас у джинсах та джинсовій сорочці. Каже, костюм вдягає лише на зустрічі з міжнародними донорами. Його робочий стіл майже порожній. Федоров говорить, що у кріслі міністра не сидить. Своє робоче місце облаштував поруч – на столі для нарад. На підлозі кинутий шкіряний наплічник. Біля нього футбольний м’яч. Іноді ми його буцаємо, жартує Федоров, вказуючи на м’яч. Над столом у великій рамі висить зображення італійського футболіста і тренера Клаудіо Раньєрі. Він прославився тим, каже Федоров, дивлячись на зображення сивого італійця, що зумів виграти один із найсильніших чемпіонатів світу, не маючи у своїй команді зіркових футболістів. Для мене, продовжує міністр, це символ того, що для реалізації масштабних проєктів не обов’язково залучати визнаних професіоналів.

Більшість своїх попередніх інтерв’ю Федоров давав російською. Під час презентації Міністерства цифрової трансформації 27 вересня 2019 року він пообіцяв, що це його останній виступ іноземною. Спілкуючись з нами, міністр час від часу робить помилки в українських словах чи наголосах, але його комунікаційна радниця постійно знаходиться поруч та виправляє. В цілому ж, каже Федоров, він задоволений своєю динамікою покращення української мови.

Власта Лазур: Останній раз я була на івенті за вашою участю 27 вересня. Тоді ви презентували Міністерства цифрової трансформації. Тоді себе назвали так: «Ми – єдиний уряд, який є адвокатом людей». Я подумала: хм, дуже скромно. Ви себе вважаєте «адвокатом» людей?

– Не уряд, а команда, напевне, міністерство або напрямок певний. Тобто ми – адвокати користувачів, українців, громадян. Я це відчуваю завжди. Просто у мене звичайна родина. І все, що ми робимо, я відчуваю на своїй родині. Наприклад, мою маму звільнили. Вона працювала в районній адміністрації. Вона потрапила під скорочення чиновників, яке ми ухвалили на уряді. Я дуже все через себе пропускаю, що ми ухвалюємо. Я розумів, що її звільнять. Але я розумів, що це потрібно зробити, тому що йде реформа децентралізації, тому що державу потрібно перебудовувати.

– Яку позицію ваша мама займала?

– Вона працювала начальником відділу фінансів. І вона потрапила під скорочення.

– Коли ви презентували уряд цифрової трансформації у вересні, я у вас запитувала, коли це все вже запрацює? Тому що тоді ми побачили лише красиві, яскраві слайди. Ви сказали, що це буде листопад... Зараз у нас грудень. Розказуйте, що вже тоді працює?

– Ми вже створили мобільний додаток, в якому вже є електронні водійські посвідчення, електронний технічний паспорт, вже на підході електронний студентський. Якщо ви зареєструвалися як людина, яка хоче це протестувати, то ви можете. Якщо ви є людина, яка не реєструвалася на сайті, не хотіла нам допомогти протестувати цей додаток, то ви ще не можете. Але він створений. Він у мене працює. Він буде зараз і у вас працювати. Вже більше ніж 20 тисяч людей тестують у нас. Їх вже зупиняє поліція – вони показують, що все добре.

У нас в дуже поганому стані знаходяться всі реєстри. Коли ми почали робити у додатку електронні водійські посвідчення, то із 9,5 мільйонів тільки 2,5 мільйони записів, тобто людей мали фотографії. Тестування показало, що тільки у 65% людей відображається документ. Але це вже більше, бо так би було від 15% до 20%. Але я хочу, щоб це було 100%.

Ми ще запустили кабінет забудовника. У цьому кабінеті забудовника дев’ять послуг. Я хочу про дві найголовніші... Коли ти щось починаєш будувати, ти можеш відправити сповіщення, що ти почав будувати. Також, коли ти закінчив будівництво, ти сповістив державу, що ти збудував щось.

– Це дуже близько для людей. Якщо хочуть збудувати, наприклад, хлів або гараж, що робити?

– Гараж, хлів, дачу, кав’ярню... Просто заходите на сайт. Ви можете просто загуглити «подати сповіщення про будівництво». Заходите на сайт, проходите коротку процедуру ідентифікації і вводите дані, що ви будуєте. Там дуже все зручно. Ми тестували. Нам і люди дають багато зворотного зв’язку. Це займає 7 хвилин. Все. Держава знає, що ви почали будувати. Якщо ви бачите, що щось будується, то ви можете зайти і перевірити, чи подала людина сповіщення, це взагалі легальне будівництво чи нелегальне. Цим ми знищили мільярдну корупцію точно. Мільярдну!

– Цей реєстр вже працює? Чи він теж у тестовому режимі ще?

– Так. Вже 200 українців почали будувати щось і сповістили державу. Вже працює у «бойовому» режимі.

Також ми повністю перезапустили реєстрацію ФОПів, реєстрацію ТОВ. Ми спростили це, прибрали дуже багато функцій. «Є-Малятко» запускається з 1 січня. «Є-Малятко» – це 8 послуг.

– Якось я гортала анонімні Telegram-канали і натрапила на відео, як народні депутати сваряться, стоячи у черзі за зарплатою. Я подумала: це треба Федорову показати! Якщо такий «колгосп», вибачте, за тавтологію, відбувається не десь далеко у колгоспі, а у Верховній Раді, якщо вони у черзі стоять за зарплатою, то про яку ж «державу у смартфоні» ми можемо говорити?

– Я в першу чергу думаю про українців, а не про депутатів, чесно скажу.

– Але це їм теж треба якось своїм виборцям розказувати, в тому числі і знати, власне.

– У Кабміні ми вже прибрали зарплати готівкою. З нового року всі повинні отримувати тільки на картку зарплату. Я й сам до цього всі ці місяці отримував готівкою.

– Тобто ви проходили, ставили підпис у касі...?

– Ні, не в касі. До мене сюди приходили з такими листами. Я розписувався і отримував готівкою зарплату. Це економія. Наш секретаріат Кабміну рахував, декілька десятків мільйонів гривень на комісії заощадження для держави.

– Покажіть нам свій кабінет (підходимо до книжної шафи). Що ви читаєте тут?

– Я не читаю тут насправді. Я попросив, щоб мені книгу купили. Але я ще не почав її читати. Дуже багато про неї чув. Це «Теорія обмежень Голдратта». Це книга про те, як керувати проєктами, як створювати системні проєкти. Тому що я дуже намагаюся навчити себе мислити як чиновник, як державний діяч. Тобі іноді доводиться займатися тим, чим тобі нецікаво займатися, для того, щоб люди отримали результат. І потрібно створювати системні проєкти національного масштабу. Це трохи інше мислення, ніж у бізнесі. У бізнесі ти кажеш: мені не подобається цей напрямок, він нерентабельний, я вас звільняю, до побачення. Або потроху переводиш людей і не займаєшся цим. А тут є, наприклад, «Є-Хелс». Реально дуже важка тема! Це у медицині, коли ви записуєтеся до свого лікаря, вас фіксують і так далі, то для цього потрібно зрозуміти, як взагалі...

– Ви самі користуєтеся цією системою?

– Я вже записався. Я маю на увазі, що там немає ще функцій, якими я міг би постійно користуватися. Я прийшов до лікаря. Записався. У мене є сімейний лікар. Але я ще не отримую всі аналізи, не отримую історію хвороби. Ми над цим працюємо. Ми тут знову стаємо адвокатами користувачів і хочемо створити, щоб було нам зручно, а також всім людям було зручно.

Я перший рік точно не фокусувався б на «Є-Хелсі», тому що мені потрібно взагалі зрозуміти реформу медицини, як це працює, чому деякі департаменти не люблять одне одного. Але мені доводиться у цьому всьому копатися, зрозуміти, спробувати допомогти міністру, щоб воно працювало. Тому що це стратегічна сфера для держави. Мені здається, що вона взагалі може бути сферою РНБО.

– Однозначно. Багато хто зараз про це каже.

– Я не чув про таке, але мені так здається. Наприклад, сьогодні у базі «Є-Хелс» 28 мільйонів людей. Якщо ця база кудись випливе з хворобою, хто і чим хворіє і так далі, то це буде катастрофа. Ну, нічого не буде – там все перебуває у безпеці. Я взагалі кажу про те, що...

– Відразу сказали і заспокоїли!

– Там все добре справді. І там дуже професійні люди працюють. Тому цього ніколи не буде. Але потрібно зрозуміти, як воно працює. Я, напевне, хотів би запустити інші проєкти. Але я розумію, що потрібно робити те, що потрібно робити, а не те, що цікаво мені. І тому я намагаюся читати якісь книги, які мені дозволяють вибудувати це мислення. Тому тут книги, які або подарував хтось, або... Усі книги, які я читаю, або у смартфоні, або вдома знаходяться. Ось мені подарували «Перехід до блакитного океану»...

– Ви і Павла Зіброва слухаєте?

– Павла Зіброва не слухаю. Це ми з ним хотіли записати на наш проєкт по цифровій освіті курс. Але у нього з часом не вийшло. Ми 21 січня запускаємо он-лайн платформу. Я хочу, щоб кожен українець мав право на безкоштовну цифрову освіту, цифровим навичкам. І щоб це було і офлайн, і онлайн. Ми вже відзняли всі курси. Тобто бабуся зможе навчитися, як користуватися фейсбуком, як у вайбері телефонувати комусь.

– Це Павло Зібров їх вчитиме? Чи як?

– На жаль, з ним не вдалося домовитися. Тому що нам потрібно було швидко знімати, а в нього не було часу – були заплановані концерти. Але там у нас Ольга Сумська, Надія Матвєєва, це ведуча на «СТБ» Марія Єфросиніна, Руслан Ханумак. Ми вже розробили портал. І «дочухаємо» деякі речі.

– А м’яч ви з собою носите постійно?

– Це мені подарували нещодавно. І ми його буцаємо тут іноді.

– Нерви заспокоює, так?

– Так. Хтось приходить, ми спілкуємося і його буцаємо.

– Розкажіть про структуру свого міністерства. Скільки вас тут працює? Хто за що відповідає?

– Є люди, які офіційно працюють в міністерстві, а є люди, які працюють ще у моїй патронатній службі. Є люди, які працюють у проєктах, які фінансуються донорами. Взагалі в міністерстві сьогодні офіційно працює десь 50 людей. Але люди, які працюють у проєктах, я можу сказати, що вони працюють насправді в міністерстві. Це 133 людини. Офіційно в самому міністерстві 50-55 людей і 133-135 працює взагалі на міністерство. Тобто їх фінансує канадський проєкт, американський проєкт, англійський якийсь проєкт, але вони знаходяться у штаті, вони працюють з нами. Але просто офіційно не в міністерстві, фінансуються проєкти, і вони делегуються нам як люди, які допомагають нам вирішувати якесь питання. У них інша зарплата.

– Які зарплати у міністерстві?

– Сьогодні у міністерстві зарплати є і 8 тисяч, і 10 тисяч, і 12 тисяч. Заступники отримують десь по 25-35 тисяч. У мене? Я 36-38 тисяч отримую на руки.

– Вистачає вам цих грошей?

– Та звичайно, що ні. Повірте, зараз така ситуація, якась унікальна. Мені здається, що це вперше, коли люди витрачають на державу гроші, а не заробляють на державі. Тому що бувають випадки (я вам чесно скажу), що от треба ноутбук співробітнику. Щоб мені його отримати в держави, то мені іноді його легше купити, ніж чекати, поки держава його купить.

Ми сьогодні витратили нуль гривень державних на будь-який проєкт. Взагалі нуль! Це все донори. Бізнес допомагає. Наприклад, минулого тижня нам передали 50 ноутбуків для послуги «Є-Малятко». Вся держава так побудована, щоб максимально тобі було некомфортно працювати, тому що вона думала, що ти будеш щось красти. Ну, крали ж постійно. Але неможливо реалізовувати швидкі проєкти нормальним, чесним людям, тому що багато запобіжників, щоб ти не крав. Так ти і не збираєшся, але тобі потрібно сто кіл пекла пройти. І мені, наприклад, легше з бізнесом державне приватне партнерство розвивати, з донорами працювати. Тому що так ментально склалося, що якщо ти приходиш в державу, то держава створює систему, яка повинна захищати, щось хтось не вкрав.

– Держава – це ж конкретні люди, це влада, це президент, це депутати. Ви прийшли – повністю відбулося оновлення у вищих державних кабінетах. Тому вам немає зараз на кого...

– Я вам можу свою логіку пояснити. Якщо я в цьому році з мінімальним бюджетом зроблю багато проєктів, вони будуть ефективні, додатком і порталом будуть користуватися 10-15 мільйонів українців, вони всі подякують, скажуть, що це класна робота, то наступного року у мене буде більший бюджет на мою роботу, і я буду всю цю фігню бюрократичну просто ліквідовувати, щоб швидше запускати проєкти. Я не знаю, наскільки у нас законодавство, але ж воно зашугує, щоб ти нічого не робив, боявся щось сказати. Я завжди про це кажу, не боюся про це казати. Повірте, стільки грошей, скільки ми сьогодні витрачаємо на те, щоб працювала команда, навіть щоб купити якусь техніку і так далі, ми не ходимо і не стоїмо в черзі за тендерами, ми беремо це і купуємо. От і все.

От приходить дизайнер до мене, якому потрібно домалювати державний портал після команди, яка його створювала, домалювати багато сторінок, мені потрібно купити йому комп’ютер десь за 65 тисяч гривень або за 70 тисяч, щоб він дуже швидко працював... У дизайнерів, які приходять на роботу, дуже часто немає таких комп’ютерів, особливо у державі.

– Ну це як прийде до мене будівельник без молотка і без «болгарки» і скаже: у мене немає. Який ти тоді будівельник?

– А уявіть, що ви наймаєте бухгалтера собі в міністерство, у державну організацію і кажете: ти приходь зі своїм комп’ютером і будеш тут рахувати зарплати. Ні, ну це класно. Але у нас десь 80% людей точно приходять зі своєю технікою. Я зі своєю технікою працюю. Я своє крісло не привозив, але дівчата тут працюють зі своєю технікою. Але є, коли молодий дизайнер, який ще не заробив для цього якийсь графічний планшет. Де мені взяти йому планшет, щоб він малював? Якщо я його не намалюю, то люди скажуть: ти ж там не запустив портал! І мені доводиться купувати для того, щоб він працював.

– Ви були стратегом у Зеленського, потім у його команди на виборах в соціальних мережах, в інтернеті. А ви можете якось спрогнозувати, як далі, через 5 років, умовно, буде розвиватися ця сфера, як далі за допомогою соцмереж можна буде проводити кампанії?

– Дуже важко спрогнозувати. Я якось про це думав багато. Але важко якийсь прогноз робити. Мені здається, що роль соціальних мереж трохи перебільшена сьогодні.

– Наприклад, був (Царство Небесне!) такий російський олігарх і бізнесмен Борис Березовський, який фактично допоміг прийти до влади Путіну. Йому приписують таку фразу: дайте мені пульт від телевізора і я зі стільця зроблю через пів року президента. А можна зі стільця, образно кажучи, зробити людину президентом просто за допомогою соціальних мереж?

– Сьогодні думаю, що ні. Поки що. Соцмережі – це всього-на-всього певний канал комунікації. Є телебачення – це канал комунікації. Є радіо – канал комунікації. Є інтернет, соціальні мережі – канал комунікації. Для того, щоб зробити зі стільця президента, потрібно, щоб проникнення соцмереж було більше, аніж телебачення. І найголовніше, щоб проникнення соцмереж, фокусування людини, скільки часу вона приділяє соціальним мережам, було більшим, аніж телебаченню.

Сьогодні у нас є певне, я не знаю чіткої статистики, мені здається, падіння аудиторії телебачення і зростає аудиторія ютубу, соцмереж, іншого. Коли буде критична кількість людей дивитися соцмережі і першою кнопкою для них буде фейсбук, ютуб, а не телебачення, тоді можна буде робити великі речі. Але сьогодні телебачення досить вагомий внесок робить у створення бренду людини. Аудиторія, яка більше голосує, дивиться телевізор. Тому я думаю, що це справа часу. І років через 5-7, може, 10 вже люди будуть соцмережі дивитися набагато більше, частіше і глибше. І тоді можна буде створити бренд впізнаваним на 100% і балотуватися.

Але я думаю інше, що через 10 років, пройде ще час і люди звертатимуть увагу не тільки на медійність, роль медійності трохи спаде, а люди дивитимуться на конкретні результати, на певні кейси, на те, як міркує людина, яка в неї команда, якщо ми говоримо про вибори. Тобто у нас в країні росте політична культура. Тому що сьогодні політика відноситься до сфери популярної. Буває у певний період історії мистецтво популярне, буває читання популярне, буває релігія популярна. А сьогодні в Україні стала дуже популярна політика. Всі стежать, більше людей, ніж раніше, вони розуміють, що відбувається. Коли щось стає популярним, люди починають вже аналізувати і ухвалювати рішення. Я думаю, що політична культура за 5-7 років виросте так, що ключовими людьми, які ухвалюють рішення, будуть дуже усвідомлені люди, вони будуть по-іншому робити свій вибір, вони дивитимуться не тільки на те, скільки людей тебе знає або який ти створив образ, а вони аналізуватимуть, що ти зробив, яке в тебе бачення, як ти бачиш розвиток країни.

– А це вам слова належать (принаймні, Корнієнко каже, що це вам слова належать), що партія має бути сексі? Це яка має бути партія сексі?

– Я можу сказати, що таке партія з класним дизайном. Напевне, він мав на увазі, що ці старі партії, які сьогодні є, їх там ще дуже багато, деякі з них потрапили до Верховної Ради, працюють, як старі автомобілі. Партія сьогодні повинна бути енергійна, вона повинна будувати грамотно організаційну структуру, правильно працювати з людьми та ключовими стейкхолдерами, у неї повинна бути програма не тільки перед виборами, а впродовж життєдіяльності цієї партії, повинні бути ключові проєкти, які вона реалізовує, повинна бути мета більшою, аніж влада, наприклад, розвиток політичної культури, розвиток нового класу, еліти політичної, молодої, ефективної, менеджерів, які ухвалюють рішення на основі даних, а не на основі космосу.

– Через пів року, коли ви дивитеся на партію «Слуга народу», вам все подобається?

– Мені не все подобається, звичайно. Я хотів би долучитися до управління цією партією, чесно скажу. Тому що я знаю керівництво цієї партії. Це і Разумков, і Корнієнко, і Стефанчук. Це дуже класні люди. Я хотів би з ними працювати. Мені цікаво. І я знаю, що вони багато роблять для того, щоб партія була ефективна. Я хотів би додати якихось своїх зусиль для того, щоб не потрапляли якісь підозрілі люди, які потрапили, я хотів би брати участь у формуванні проєктів, які допоможуть людей виокремити в партію, запросити дуже якісних.

Я хотів би над цим працювати далі. Але так склалося, що я сьогодні тут і займаюся не менш цікавою справою. І вже вона мені дуже подобається. І це стало справою мого життя. Але мені завжди хочеться допомогти. Я дивлюся і думаю так: тут потрібно зробите те, тут – те, тут потрібно так вибудувати комунікацію.

– А, наприклад, остання думка, яка вам спадала на думку, коли ви там щось бачили і вам хотілося щось змінити?

– Напевне, не змінити, що зараз відбувається, а на майбутнє зробити, щоб там таких помилок вже не було. Я вважаю, що найголовніше в партії – це зрозумілі цілі і правильні люди, люди, які розуміють, що за цілі в партії, вони ідеологічні до цієї партії, а не просто випадкові люди. І на це потрібно витрачати час та вирощувати цих людей. Тому я вважаю, що сьогодні партії не вистачає національних проєктів, які долучають людей не перед виборами, а відразу сьогодні почати ці проєкти. Наприклад, якась школа молодого політика. Це дуже простий приклад. І до наступних виборів (коли вони там будуть?) у жовтні вже можна почати працювати, щоб залучати професійних молодих людей, навчати їх менеджменту, навчати їх, як працює держава і так далі. Можна вже почати це робити.

Я думаю, що вони (у партії «Слуга народу» – ред.) вже почнуть це робити. Тому що ми все рівно спілкуємося. Цього дуже не вистачає. Я коли дивлюся на якість цих людей, які потрапили, які переписуються, вони навіть не можуть свої телефони не діставати, не розуміючи, що їх знімають, я вже не кажу про людські якості їхні, взагалі моральні, то потрібно вже сьогодні починати відбором людей. Тому що у нас дуже багато класних менеджерів. Ми їх долучаємо до міністерства. Я бачу, що є з ким працювати в державі. Потрібно на сьогодні цей ліфт створювати реальний.

– А до вас сьогодні звертаються за порадою або з Офісу президента, або з партії, фракції «Слуга народу», аби ви їм щось порадили, підказали або зробили, не дивлячись на те, що у вас є основна робота, можливо, як додатково дають якісь навантаження?

– Ні, взагалі не звертаються. Вони розуміють, що у мене тут своя комунікація, своя команда, у мене є на чому сфокусуватися. Я дуже швидко передав всі свої справи. Тобто я не тримався за соціальні мережі, які ми будували, за якісь інструменти діджитальні, я не тримався за їхню увагу. Ми перемогли, у нас є історія успішних взаємовідносин, але я про це забув і хочу створити нову.

Коли я працював, я керував діджитал-кампанією президентською Володимира Зеленського, у цьому проєкті, я на той момент відчув, що це найбільший проєкт у моєму житті і більшого вже не може бути. Я ж професійно займався маркетингом. Коли ти працюєш із клієнтом, то у нього завжди є якась цільова аудиторія. Наприклад, якщо це кафе, то це люди, які живуть у цьому районі, їх 20 тисяч, з них ходить у кафе 5 тисяч. А коли ти працюєш з кандидатом у президенти, в тебе цільова аудиторія – 40 мільйонів. Скільки голосує? 25-28 мільйонів людей. І який проєкт може бути більшим в Україні за аудиторією, ніж президентська кампанія?

– Тобто це виклик такий?

– Так. І ми виграли всі у світі статуетки про діджитал-кампанію найефективнішу, найкрасивішу... Там дуже багато всього. Після цього я задумався: може, вже все? Мені 28 років, а найбільший проєкт в житті я вже зробив, напевне. Потім воно само так склалося, що сьогодні я тут. Я працюю тепер ще над більшим проєктом. Я пишаюся цими статуетками!

– А ви їх всі на роботу принесли, я бачу...

– Так. Вони побилися ще. Я їх у валізі ніс. Це в Афінах була премія, нагороджували. Це про нашу всю команду. Деякі напрямки були, які не я керував. Але ми з восьми нагород сім забрали – шість золоті і одна срібна.

– Пишаєтеся?

Так. Я написав тоді Зеленському відразу у воцапі, сфотографував, відправив, що це наша перемога. І сказав, що через декілька років я вам відправлю за цифрову державу такі нагороди, у світі ми всі візьмемо. Він сказав: зловив тебе на слові.

– Кому дзвонити можете звідси?

– Ніколи нікому не телефонував. Мені телефонував президент. Одного разу секретар РНБО. А так іноді ми з головою Держспецзв’язку спілкуємося.

– Я колись читала таку інформацію, що Державна служба охорони просто шаленіє від того, що чиновники, міністри і президент спілкуються не за допомогою захищеного зв’язку, а за допомогою месенджерів, мобільних телефонів. А ви кажете, що навіть ні разу не користувалися.

– Ми через месенджери спілкуємося і з президентом, з усіма взагалі, з прем’єром. Це просто зручно.

– А не боїтеся?

– У нас всі важливі теми, які під грифом «Секретно», про них говорять у кімнатах, де вібрація, на вікнах звук перебивається і так далі. Що у нас може бути секретного?

– Тим не менше частина переписки під час президентської кампанії, де ви там вирішували свої внутрішні справи, все-таки виплила. І було багато питань, зокрема і до вас...

– Моя не виплила переписка. То у людей, в яких не захищений смартфон і месенджери.

– «Слідство. Інфо» робило такий великий фільм «Я – бот», де вони навели інформацію аналітичного агентства VoxUkraine. І ті дослідники у свою чергу стверджували, що за 6 тижнів, допоки вони відстежували, пів мільйона ботів написали коментарі, де згадувався Володимир Зеленський, половина з цих коментарів була або позитивними, або нейтральними. Навіщо Володимир Зеленський ботами користується?

– Він не користувався ботами ніколи.

– Тобто журналісти збрехали?

– 100%. Я можу чесно подивитися їм в очі і сказати, що команда наша, ні я, ніхто, жоден член команди не витрачав гроші, не використовував ботів ніколи.

– Ви думали про те, як зараз виглядало ваше життя, як воно склалося, якби в ньому не з’явився рік тому Зеленський?

– Мені здається, що я працював би з якимось іншим великим проєктом. Я ріс, ріс – проєкти збільшувалися б. Можливо, вони не були б такими успішними, тому що в тому, що сьогодні відбувається, є великий фактор Зеленського. І на моєму місці, мені здається, могла би бути інша людина. Таких людей багато, які могли би бути на моєму місці. У мене немає нічого такого унікального. Якщо справді є, то ми це побачимо через декілька років, коли нашу державу у світі будуть знати... Тоді можна сказати точно, що я є фактором якогось успіху в проєктах і це круто. Подивимося через декілька років.

– А ви ночуєте на роботі? Буває таке, що залишаєтеся?

– Ні-ні. Я тут жодного разу не бував.

Ось тут, костюм у мене висить. Один. Куртка, краватка, туфлі є.

– А часто доводиться перевдягатися на роботі?

– Коли є зустріч, наприклад, із донорами, як приїжджають з іншої країни, то вдягаю костюм.

– А якщо викликає прем’єр-міністр, треба до нього перевдягатися?

– Ні-ні-ні. У нас дуже дружні відносини. Він сам дуже часто ходить, як ми всі у сім’ях називаємо, «у домашньому».

– Як? Він постійно у костюмі-трійці ходить.

– Він перевдягається. Якщо у нас бувають зустрічі в нього, він ходить також у звичайному. Мені подобається, ми завжди так казали, коли молодими ще були, що я в «домашньому» – нічого страшного. Він ходить звичайно, як зараз, у кросівках може бути. Але коли у нього зустріч, він перевдягається.

– А ви взагалі як оцінюєте роботу уряду, якщо за 10-бальною шкалою?

– Це найкраща команда, в якій я працював взагалі. Я високо оцінюю, на всі 10 балів.

– Якими мобільними додатками користується міністр цифрової трансформації?

– Сподіваюся, що в мене тут нічого інтимного немає такого. «Нова пошта», «Сільпо», замовлення води додому, твітер. Це – камери, що у нас в під’їзді стоять. «Дія». Це – для подорожей. «Букінг», «Укрзалізниця»... Для покупки авіабілетів, для бронювання житла, МАУ. Книжки читаю. Все звичайне. Дивіться, OLX, шахи, «Комфорт Таун».

– А їжу замовляєте через якийсь додаток?

– Ні, не замовляю... Я тут намагаюся їдальнею кабмінівською користуватися. Може, хоч трохи схудну.